Академія Попелу

Characters

The people of this story

You play as

Кіра

Донька коваля під іменем сестри-близнючки

Кіра Арден виросла біля горна в Сольмері. Вона чує, де сердиться метал, знаходить тріщину навпомацки й не вірить жодному ременю, доки не перевірить його власними пальцями. Іскри в неї немає: усе життя вона працювала біля вогню, і він жодного разу їй не відповів. Тепер вона обрізала волосся ножицями для листового металу й назвалася Лірою, бо інакше батька чекає каторга. На кону її життя, його свобода і слід сестри, від якої лишилося п’ять слів: «Не шукай мене. Так треба».

Who Кіра can get close to

• 

  Love interest

  Тео

  Рудий старший курсант, який знає забагато

  Руді кучері, які він і не думає пригладжувати, зелений шарф, монета, що злітає над долонею. Тео вірить усьому, що кажуть, бо це його фах, і вже чув про Ліру Арден усе, що знає порт. Перед її іменем він робить маленьку паузу, якраз таку, щоб її важко було не помітити. Він жартує, сідає на лаву поруч так, наче це місце завжди було його, і одним недбалим реченням уміє перевести чужу сварку. Він знає чи просто грається? І що з цього гірше?

  Не хвилюйся, я вмію мовчати.

• 

  Love interest

  Даріан

  Син Командора, старший курсант у чорному

  Срібні застібки на чорному мундирі, тонкий шрам на шиї, очі сірі, як мокра сталь. Даріан Вейл ловить Кіру за лікоть, коли палуба йде з-під ніг, і замість співчуття кидає на всю палубу: «Слабкі гинуть першими». Кажуть, він їсть новачків на сніданок. Він помічає свіжі опіки на її пальцях і не збирається про них забувати. Усміхається він хіба що своєму чорному дракону. Голос у нього холодний, а рука, що її втримала, була теплою. Це дивно. І дратує.

  Не дякуй. Дивись під ноги.

• 

  Love interest

  Селена

  Бездоганна суперниця в біло-золотому

  Біло-золота парадна форма без жодної складки, світле волосся, зібране так туго, що на нього боляче дивитися. Перед Селеною Корвін натовп розступається сам, без жодного слова. Доньку коваля вона зустрічає шпилькою про сажу й стрижку та чекає, чи та огризнеться. Мотузкою на плацу йде так, ніби на ній народилася, тацю в трапезній тримає, наче на ній лежить корона. Селена хоче перемогти, але чесно. І, схоже, поважає лише тих, хто відповідає, а не ховається.

  Попереджаю: я виграю.

Also in the story

• 

  Гаррет

  Батько, коваль із Сольмера

  Його горн не згасає навіть уночі, а руки ніколи не тремтіли над розпеченим залізом. До того вечора, коли одна донька зникла, а друга взялася за ножиці.

  Не вмію я прощатися.

• 

  Брам

  Лагідний велетень із Сольмера

  Кругле добре обличчя і вага, під якою скрипить трап. Брам підхоплює чужу скриню, як пір’їну, не ставить зайвих запитань, не вміє плавати й сумує за маминою кухнею, з якої його щодня виганяли.

  Я переконливо розмовляю. Зазвичай мовчки.

• 

  Мейв

  Сусідка по кімнаті, донька пекарки

  Темні кучері, розчервонілі щоки й мамина мудрість на кожен випадок. Мейв не вміє мовчати і вірить у подругу без вагань. Біда в тому, що її мати, пані Луція, одна з двох людей, які розрізняли близнючок.

  Мама ніколи не перебільшує. Вона тільки трохи округлює.

• 

  Командор

  Командор Северин Вейл, господар Шпиля

  Про смерть у полум’ї він говорить буденно, ніби оголошує розклад. Не любить, коли в його академії щось дивне лишається без нагляду. Передумати, каже він, можна було вчора, на пристані.

  Ви прибули, щоб дізнатися, чи визнає вас вогонь.

• 

  Мати

  Мати близнючок, якої давно немає

  Померла, коли дівчатам було сім. Від неї лишилися п’ять спогадів, запах сушеного чебрецю над столом, срібний кулон і звичка мовчати саме тоді, коли найстрашніше.

  Коли страшно, мовчи й дихай.

• 

  Магістр Орен

  Магістр, який читав архіви

  Окуляри, оберемок книг і усмішка, якою вітають старих знайомих. Серед дорослих Шпиля він єдиний питає курсантку, як вона тримається, і нагадує, що його двері відчинені.

  Про такі речі краще говорити з тим, хто читав архіви.

• 

  Мейстриня Гро

  Мейстриня драконячих стаєнь

  Шкіряний фартух, руки в старих шрамах і сорок років серед драконів. Кожному новачкові спершу дивиться на долоні. Хто не навчиться сідлати сам, у небо не підніметься.

  Боятися можна. Відпускати луку не можна.

• 

  Тамас

  Помічник Мейстрині Гро в сідлярні

  Усміхнений, рукави закочені до ліктів. У стайнях Тамас видає курсантам сідла й для кожного має привітне слово.