Обряд Попелу

Світанок над Сірим Шпилем сірий і колючий, як попіл на язиці. Сотня новачків у небілених туніках стоїть півколом перед чорною плитою з мідними дугами, і жаром від неї тягне ще до першого вогню. Старий бронзовий дракон на мить заступає собою небо. Імена викликають за списком, і з кожним півколо рідшає. Мейв тримається за Кірину руку обома крижаними долонями, як за поручень на хиткому трапі.

Ліра Арден має іскру, їй нема чого боятися. Тож боятися вголос Кірі не можна. А дивляться на неї всі: Селена Корвін у бездоганній парадній формі, що вже встигла вколоти її стрижкою з кузні; Тео, цього разу без звичної усмішки; Даріан, який чекає не обряду, а підтвердження власних підозр. До кола двадцять кроків. Вона рахує їх, як удари молота, бо тоді не думаєш.